На сучасному етапі розвитку суспільства дитина з особливими потребами — це особистість, яка має такі ж права, як і інші члени спільноти, про що зазначено в ряді правових документів України. Але через особливості індивідуального розвитку діти з порушеним психофізичним розвитком потребують особливих освітніх послуг з урахуванням специфіки захворювання. Лише за умови надання комплексної допомоги, яка включає навчально-виховну та корекційно-розвивальну роботу, дитина з певними порушеннями може досягти оптимального рівня розвитку.

Завданнями навчальних закладів, де виховуються діти з особливими освітніми потребами, є:

- підготовка дітей з обмеженими руховими та інтелектуальними можливостями до навчання в загальноосвітній школі, розширення їх рухового та інтелектуального потенціалу, формування життєвих компетентностей та навичок самообслуговування;

- профілактика виникнення сколіозу та деформацій кінцівок, порушень постави, соматичних захворювань та захворювань дихальних шляхів;

- формування у вихованців мотивації до здорового способу життя, занять фізкультурою та спортом;

- підвищення неспецифічної опірності організму засобами оздоровчих технологій;

- формування у дітей з особливими потребами моделі соціальної поведінки

Основними умовами і факторами, які сприяють гармонійному розвитку дитини з нетиповим розвитком, є запровадження в освітніх закладах, як дошкільних, так і в школі (загальній та спеціалізованій), таких педагогічних технологій, що сприяють вирішенню не тільки освітніх завдань, а й здоров’язберігаючих: створення сприятливих умов розвитку, виховання та навчання дитини (спокійне середовище, яке не пригнічує її психічні процеси, відсутність стресових ситуацій); оптимальна організація освітнього процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим .

Метою навчально-корекційного процесу під час роботи з дітьми з особливими освітніми потребами є: формування гармонійної особистості шляхом розвитку інтелектуального, соціального, емоційного та творчого потенціалу, природних здібностей, особистісних якостей та нахилів дитини, її підготовка до інтеграції в суспільство. У зв’язку з цим мета здоров’язберігаючих освітніх технологій — надання дітям з обмеженими можливостями необхідних знань, умінь та навичок здорового способу життя, а також використання їх у повсякденні, відповідно до конкретної ситуації.

Ефективність проведення навчально-виховних та корекційно - реабілітаційних заходів дітям з певними захворюваннями значною мірою залежить від відсутності супроводжуючих соматичних і застудних захворювань.

Значна статична напруга у ході проведення навчальних занять із дітьми з особливостями психофізичного розвитку, довготривале підтримання ними одноманітної пози за партою, фізичне та психічне навантаження, що виникає упродовж навчального дня, вимагають від педагогів застосування оздоровчих технологій, а їх ефективне впровадження у контексті корекційно-розвивальної роботи — поєднання зусиль освітян та медиків.

Сьогодні до завдань освітньої сфери відносять діагностичні, виховні, освітні, розвивальні завдання, а медичної — лікувальні, профілактичні, корекційно-реабілітаційні. Крім того, залучення батьків до процесу оздоровлення та реабілітації дітей забезпечить наступність та безперервність навчально-оздоровчої роботи. Координовані дії такої міждисциплінарної команди сприятимуть формуванню необхідного реабілітаційно-навчального простору для дітей з особливими освітніми потребами з метою реалізації навчально-виховної та лікувально-відновлювальної роботи.

У дітей з особливими освітніми потребами, у зв’язку з певними психофізичними ураженнями, упродовж навчального дня виникає гостра необхідність оптимізувати руховий режим, що дозволить забезпечити оздоровчо-профілактичний напрямок їх навчальної діяльності. В умовах вимушеної гіподинамії, що притаманна «особливій» дитині, тривалі систематичні навчальні заняття зумовлюють морфофункціональні порушення опорно-рухового апарату: викривлення хребта (сколіоз), формування гіперлордозу чи кіфозу, зниження ресорсної функції хребта, деформацію нижніх та верхніх кінцівок. У цих умовах застосування здоров’язберігаючих технологій сприятиме попередженню погіршення стану здоров’я дітей.

Оздоровчі технології спрямовані на зміцнення фізичного та психічного здоров’я дітей, підвищення їх оздоровчого потенціалу . З цією метою впроваджуються різноманітні фізичні вправи (фізкультхвилинки; ранкова гімнастика; рухова та музична терапія; дихальна, пальчикова і звукова гімнастика), фізіотерапія, фітотерапія, аромотерапія, загартування, масаж.

Перед проведенням запланованих оздоровчих заходів із дітьми з особливими потребами необхідно:

- оглянути дитину та оцінити її психомоторний розвиток (педагог, дефектолог, психолог, невролог, фізичний реабілітолог, логопед);

- скласти індивідуальну програму оздоровлення та визначити короткострокові та довгострокові завдання на навчальний рік;

- окреслити завдання щодо: профілактики виникнення деформацій, контрактур та слаборухливості суглобів кінцівок у дітей з обмеженими руховими можливостями розвитку; рухових навичок і психічних функцій за принципом онтогенетичної послідовності, враховуючи індивідуальні можливості дітей, їх вік, мотивацію;

- залучати батьків та опікунів дітей з нетиповим розвитком до процесу оздоровлення шляхом проведення індивідуальних консультацій, семінарів, лекцій, засідань «круглих столів»;

- здійснювати контроль ефективності реабілітаційної терапії та динаміки рухового розвитку дітей з обмеженими руховими можливостями (лікар- невролог та вчитель-реабілітолог).

Для створення сприятливого оздоровчо-навчального середовища проводяться спеціальні профілактичні заходи:

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог, правильне розміщення меблів;

- застосування індивідуального підходу до кожної дитини з урахуванням її психофізичних порушень;

- дотримання норм тривалості навчальних та корекційних занять;

- періодична зміна видів діяльності дитини, проведення релаксаційних хвилинок, фізкультхвилинок, рухової терапії;

- спеціальний підбір наочності з урахуванням тяжкості порушення;

- розширення рамок обмежених рухових можливостей за рахунок використання допоміжних засобів пересування;

- проведення заходів з метою профілактики можливих негативних наслідків основного захворювання та фізичного і психічного стомлювання;

створення умов для ефективного розвитку та реабілітації ушкоджених сфер, фізичного і психічного розвитку кожної дитини, зміцнення її загального здоров’я.

Видатний педагог К. Д.Ушинський зазначав: «Дайте дитині трохи порухатись і вона знову подарує вам десять хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть у результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять». Забезпечення оптимального рухового режиму досягається завдяки використанню спеціальних допоміжних пристроїв — парт-стійок і парт-стільців. Перебування дитини з обмеженими руховими можливостями за такими партами забезпечить якісний контроль за положенням її голови та постави, сприятиме кращому функціонуванню рук, дрібної моторики, налагодженню необхідного зорового контакту. Зміна статичного положення (із сидячого — у вертикальне) не тільки забезпечить навантаження на різні групи м’язів, а й стане профілактикою деформацій нижніх кінцівок, хребта.

Енергійні фізичні вправи надзвичайно необхідні для профілактики захворювань дихальних шляхів, зміцнення м’язового корсета. Це — хороший психогігієнічний засіб, що сприяє зняттю втоми, зниженню психологічного напруження. Правильне використання фізичних вправ — ефективний засіб збереження та зміцнення здоров’я дитини з психофізичними порушеннями.

Чудовим початком навчального дня стане ранкова гімнастика. Завдяки їй діти налаштуються на робочий лад, отримають позитивні емоції, які допоможуть зробити день кращим. Стосовно оздоровчих фізкультхвилинок, то їх слід проводити впродовж усього дня, поєднуючи фізичні вправи для м’язів тулуба, рук, ніг, шиї, очей. Фізкультхвилинки, які проводяться під час уроку, допомагають зняти статичну м’язову напругу, викликану тривалим сидінням.

Під час проведення фізкультхвилинок необхідно дотримуватися наступних правил:

- застосовувати дозовані фізичні навантаження;

- поступово збільшувати навантаження, враховуючи характер вправ та інтервали відпочинку, інтенсивність і кількість повторень;

- використовувати вправи, що тренують усі групи м’язів;

- обов’язково виконувати дихальні вправи.

З огляду на те, що діти з особливими потребами мають хронічні та гострі захворювання дихальних шляхів, а отже, виникає необхідність їх профілактики, фізкультхвилинки доречно поєднувати з дихальними вправами.

Використання мішечків із піском, сіллю, горохом, дрібними камінцями дозволить розім’яти м’язи ніг і стоп, стимулювати всі рефлекторні зони. Така гімнастика сприяє загальному зміцненню здоров’я, профілактиці в дітей плоскостопості.

Пальчикова гімнастика. Дослідження сучасних фізіологів доводять, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення . Прості рухи кисті допомагають зняти не лише загальне напруження, а й напруження рук, розслаблюють губи, а це, у свою чергу, сприяє правильній вимові звуків, розвитку мовлення дитини.

Учені доводять, що кожен палець руки має своє «представництво» у корі великих півкуль головного мозку . Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики рук. Оскільки у дітей з особливими освітніми потребами спостерігається недорозвинення дрібної моторики, упродовж навчального дня з’являється потреба у проведенні пальчикової гімнастики. Вправи для дрібної моторики допоможуть не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а й знімуть психічне навантаження, допоможуть налагодити робочий ритм. Крім того, пальчикова гімнастика сприяє формуванню в дітей із психофізичними порушеннями навичок самообслуговування, розвитку дрібної моторики. Значний ефект дає самомасаж долонь з використанням ялинових шишок, горіхів, жолудів, каштанів. Під час проведення пальчикової гімнастики важливо створити відповідний настрій, заздалегідь продумати всі ритмічні рухи кисті та пальців, а ще — використати музичний супровід.

Звукова гімнастика. Правильна вимова різних звуків досягається завдяки роботі органів артикуляції (язик, губи, нижня щелепа та м’яке піднебіння). Точність та сила дій артикуляційних м’язів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності . З урахуванням того, що у дітей з особливими потребами артикуляційно-м’язова система розвинена недосконало, упродовж навчального дня доречним буде застосування саме звукової гімнастики. Її мета

— вироблення органами артикуляційного апарату правильних рухів, необхідних для вимовляння звуків. Робити це потрібно в ігровій формі, виконуючи на одному занятті не більше трьох вправ. Для закріплення у дітей артикуляційних навичок, виробленню правильної вимови таку гімнастику необхідно проводити щоденно.

Дітям із психофізичними порушеннями притаманні швидка втомлюваність, недостатня концентрація уваги, дратівливість, лабільність емоційної сфери, загальна ослабленість. Забезпечення психологічного комфорту, адекватної поведінки особистості можливе за умови застосування різноманітних релаксаційних пауз: музикотерапії, арт-терапії, казкотерапії, кольоротерапії.

Музична терапія. Музичний супровід можна використати під час проведення фізкультхвилинок, звукової гімнастики, самомасажу долонь і стоп ніг. Застосування музичних пауз у вигляді ранкових привітань позитивно налаштує дитину на робочий лад або стане своєрідною нагородою за добре виконане завдання. Або навпаки — мінорні звуки допоможуть висловити негативне відношення до певного вчинку, поведінки дитини. Музична терапія сприяє ефективному психологічному розвантаженню дітей, заспокоїть їх і допоможе уникнути негативних емоцій. Для привітання, поздоровлення, налаштування дитини на відповідний настрій можна використати мажорні твори Моцарта, Штрауса, а на заняттях з малювання, трудового навчання доречними будуть східні музичні мотиви.

Хорошою профілактикою захворювань дихальних шляхів, а також як заспокійливий та тонізуючий засіб є використання аромомасел (евкаліптового, лавандового, апельсинового та ін.). Для цього 3-4 краплі масла необхідно нанести на аромолампу. Попри те, що застосування аромомасел дає позитивний терапевтичний ефект, їх необхідно використовувати з обережністю, проконсультувавшись із лікарем (можлива алергічна реакція, індивідуальна непереносимість тощо).

У дітей з порушеннями психофізичного розвитку спостерігається ряд супроводжуючих соматичних захворювань та часті захворювання дихальних шляхів. Постійні хвороби перешкоджають запланованому навчально - виховному процесу та виконанню корекційно-розвивальної програми. Для збереження та зміцнення здоров’я використовуються різні загартовувальні процедури: повітряно-сонячні ванни, водні види оздоровлення (обтирання, обливання, контрастний душ, плавання) .

Основною метою загартовувальних процедур для дітей з особливими потребами є профілактика застудних захворювань; адаптація організму до несприятливих зовнішніх впливів, фізичних і психічних навантажень; зміцнення м’язового корсета, вироблення правильної постави; формування у дитини мотивації до здорового способу життя, покращення роботи дихальної, серцево-судинної, травної систем, а також загальне зміцнення організму.

У ході проведення загартовувальних процедур з дітьми слід дотримуватися наступних принципів:

• поступовості — поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартовувального чинника;

• послідовності;

• щоденності й систематичності — процедури слід проводити регулярно, за визначеною системою;

• комплексності — цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря і води.

Крім того, повинен бути розроблений індивідуальний режим загартовування (слід враховувати індивідуальні особливості дитини: вік, стать, стан здоров'я тощо), здійснюватися постійний медичний нагляд лікаря за станом здоров’я дитини. Доцільно також вести щоденник проведення загартовувальних процедур, куди записувати температуру повітря, води, тривалість проведення заняття, емоційний стан дитини, ефективність загартовувального впливу.

Педагог, який працює з дітьми з особливими потребами, обов’язково повинен повідомляти батьків про вплив оздоровчих процедур на здоров’я їх дитини, наводити переваги різних видів оздоровлення. Допомогу в організації та проведенні загартовувалиних процедур можуть надавати не лише асистент чи волонтер, а й батьки дитини.

Висновки

1. Для ефективного проведення освітніх занять із дітьми з особливими потребами упродовж періоду навчання необхідне запровадження здоров’язберігаючих технологій.

2. Систематичне застосування оздоровчих технологій, забезпечення безперервності навчально-виховного та реабілітаційно-розвивального процесу сприяє зміцненню загального здоров’я «особливих» дітей.

3. Координація зусиль фахівців різного профілю сприяє досягненню позитивного результату оздоровлення (лікування), навчання, розвитку психічних, адаптаційно-інтегрованих процесів у дітей з психофізичними порушеннями.

Скачать
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Npd_2014_2_12.pdf
Adobe Acrobat документ 408.9 KB