Що таке театр? Це краще, як стверджує К.С. Станіславський, засіб для спілкування людей, розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти зменшенню духовної прірви між дорослими й дітьми. Усе життя дитини насичена грою, кожен дитина хоче зіграти у ній своєї ролі.

    У грі дитина як отримує інформацію про світ, законах суспільства, красі людські стосунки, а й вчиться жити у світі, будувати стосунки з оточуючими, але це своєю чергою, вимагає творчу активність особистості, вміння тримати себе у суспільстві.

    Античний театр - театральне мистецтво Стародавню Грецію, Стародавнього Риму, країн Близького Сходу (VI в. до зв. е. IV- V ст. зв. е.) У цю добу виникло європейське театральне мистецтво. В усіх народів світу давніх часів існують свята, пов'язані з щорічними циклами помирання і відродження природи, зі збиранням врожаю. Ці обряди дали життя драмі і театру Греції, Риму. У Греції вони були присвячені Богу Діонісу. Хор ряджених і заспівувала непросто виконували пісню, з-поміж них виникав діалог, отже – активна міміка, дію. У Римі на святах врожаю співали веселі, потішні пісні, у яких рідко звучали актуальні теми, соціальні мотиви; виконувалися танці (пластична культура руху, жесту). Отже, біля джерел театру – народне мистецтво, що виник як необхідний елемент у соціальній і приклад духовної життя як масове видовище. У Стародавню Грецію театр складалася зорхестри (кругла майданчик, де виступали актори, і хор навколо якої вже розташовувалися глядачі), зорових місць,скени (місце переодягання і вихід акторів до глядачів, що була поза колаорхестри). Пізніше, доскене стали пристроюватипараскении, де зберігалося майно театру;пароди – проходи між сценою і навіть місцями для глядачів. Давньогрецький актор (міг бути лише чоловік) міг з ходу спектаклю грати кілька ролей, змінюючи маски.

     Греки придумали представляти сказання про своє богів і героїв живими обличчях, зрозуміли, як повчально і цікаво то, можливо театральне видовище. де замість оповідача перед слухачами виступали ті ж самі люди, про які розповідається в казці (міфі). Від греків ми перейняли і саме слово " театр", яке грецькою вимовляється >театрон і означає " видовище ".

У Україні  джерелом театру був шкільний театр, популярний – домашній. Саме навчальний театр, аматорські підмостки зіграли певну роль появу професійного театру. Шкільні театри, які у XVI – XVII ст. у навчальних закладах, вперше ставлять п'єси про російської історії держави та сучасної Росії. У ХІХ в. величезну роль вихованні й освіті дітей грають театри, створені в гімназіях, кадетських корпусах, виховних будинках. Популярний був і селянський театр для дітей. У країні традиція театру для дітей пов'язані з різдвяними постановками ігрових дій на біблійні і фольклорні сюжети.

Значення і специфіка театрального мистецтва

Значення і специфіка театрального мистецтва полягають у співпереживанні, пізнавальності, комунікативності, вплив його художнього уявлення на особистість. Театр - одне із найбільш доступних видів мистецтва для дітей, допомагає вирішити багато актуальні проблеми педагогіки і психології, пов'язані:

- з художньою освітою і формуватимуться вихованням дітей;

- формуванням естетичного самку;

- моральним вихованням;

- розвитком комунікативних якостей особистості;

- вихованням волі, розвитком пам'яті, уяви, ініціативності, фантазії, промови;

- створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруженості, рішенням конфліктним ситуаціям через гру.

>Театрализованная діяльність в освіті - можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості особистості. Діти помічаєть в навколишньому світ цікаві ідеї, втілювати їх, створюють свій художнім образ персонажа, вони розвивають творчу уяву, асоціативне мислення, вміння бачити незвичне у повсякденному. Театральне мистецтво близько і зрозуміло можна сказати як дітям, і дорослим, насамперед тому, що у основі його лежить гра.               Театрализованная гра - одна з яскравих емоційних коштів, формують художній смак дітей.

Колективна театралізована діяльність спрямована на цілісний  вплив на особистість дитини, його розкріпачення, самостійне творчість, розвиток провідних психічних процесів; сприяє самопізнання і самовираженню особистості; створює умови для соціалізації, посилюючи адаптаційні здібності, коригує комунікативні якості, допомагає усвідомленню задоволенню, радості, успішності.

Залучення дітей до театралізованої діяльності

Залучення дітей до театралізованої діяльності сприяє освоєння світу людських почуттів, комунікативних навичок, розвитку здатність до співпереживання. З першими театралізованими діями малята знайомляться дуже рано у процесі різноманітних игр-забав, хороводів. При прослуховуванні виразного читання віршів і казок дорослими. Повинні використовуватися різні змоги здобуття права обіграти будь-який уривок  чи подію, пробуджуючи фантазію дитини. Наприклад, я на прогулянці кажу, побачивши для крука: "Подивіться, яка гарна і цікава ворона прилетіла. Вона сидить на гілці і каркає, це вона із вами вітається. Давайте ми їй посміхнемося і також привітаємося. А зараз політаємо і покаркаємо, як ворона".

 З театралізованими уявленнями діти можуть познайомитися під час перегляду спектаклів, циркових уявлень, спектаклю лялькового театру у постановці професійних артистів, і педагогів, батьків, старших дітей. У повсякденному житті я використовую різноманітні лялькові театри (, тіньової,пальчиковий, настільний), і навіть звичайні іграшки для інсценівки знайомих дітям віршів і казок ("Ріпка", ">Теремок", "Колобок", "Курка Ряба" та інших.).Залучую дітей  брати участь у інсценівках, обговорюю із ними побачене. Дітям іноді складно вимовити текст ролі повністю, тому вони проговорюють деякі фрази, зображуючи жестами дії персонажів. Наприклад, при інсценуванні казки "Ріпка" малята "тягнуть" ріпку, при розігруванні казки "Курка Ряба" зображують плач діда і баби, показують, як мишка хвостиком махнула і пищать на неї. Діти можуть лише самі виконувати деякі ролі, а й діяти ляльковими персонажами. У процесі таких ігор-інсценівок, діючи разом із дорослим і наслідуючи йому, малята навчаються розуміти й використовувати мову міміки і жестів, вдосконалюють своє мовлення, у якій важливими складовими є емоційне забарвлення та інтонація. Конче важливо саме бажання дитини брати участь у грі-інсценівці, його емоційний стан. Прагнення дітей показати, що відчуває персонаж, допомагає їм освоювати абетку взаємовідносин. Співпереживання героям інсценівок розвиває почуття дитини, ставлення до поганих та добрих людських  якостей.

 Заняття театральної діяльністю з дітьми розвивають як психічні функції особистості дитини, художні здібності, творчий потенціал, а й загальнолюдську спроможність до міжособистісному взаємодії, творчості у галузі, допомагають адаптуватися у суспільстві, відчути себе успішним. Дорослий має допомагати дитині відкривати риси прекрасного в навколишній світ, прилучати його до доступним видам художньо-естетичної діяльності.

Театральна гра, відповідаючи віком дитини, здатна гармонізувати його вигляд. Мовні вправи, етюди, театралізовану розповідь, заняття-гра, казкова вікторина, інсценізація казки - всі ці форми театралізації розвивають психічні процеси, вдосконалюють морально-комунікативні якості особистості, пробуджують прагнення до творчості.

Методичні рекомендації.

Театральна гра сприяє:

1. Розвитку мовлення дітей.

2. Розвитку морально - комунікативних якостей особистості.

3. Розвитку рухових якостей та вмінь.

4. Розвитку творчої уяви і фантазії.

5. Розвитку пізнавальних здібностей.

Різновидами театральних ігор є:

1. Ігри з елементами театралізації.

2. Заняття-гра.

3. Театралізовану розповідь.

4. Вікторина-розвага.

5. Вистава-гра.

Найважливішими умовами в здійсненні ігрових форм роботи, є:

1. Використання мовленнєвих вправ.

2. Вибір вправ або завдань в залежності від індивідуальності дітей.

3. Забезпечення психологічного комфорту на заняттях і поза заняттями.

4. Спонукання дітей активно брати участь у театральній грі, вправі, етюді.

Зупинимося на методиці театральних ігор та умов їх здійснення.

I. Ігри з елементами театралізації.

Ігри з елементами театралізації включають в себе: мовленнєві вправи; етюди на вираження основних емоцій; етюди на відтворення основних рис характеру; ігри на розвиток уваги і пам'яті; етюди на виразність жестів; рольові ігри.

1. Мовленнєві вправи впливають на емоційно-особистісну

   сферу дитини; розвивають чистоту вимови; удосконалюють інтонаційну забарвлення мови; розвивають вміння користуватися виразними засобами голосу. Для виконання цих вправ необхідно попереднє розучування текстів. Вправа може бути колективним або індивідуальним. Важливо, щоб діти робили це свідомо, емоційно, з інтересом. Тексти повинні відповідати віковим особливостям дітей.

Наприклад, такі: «Луна», «Їдемо, їдемо на візку», «Чистомовки»- розвивають виразність мовлення, пам'ять, уяву.

2. Етюди на вираження основних емоцій розвивають морально-комунікативні якості особистості; сприяють розумінню емоційного стану іншої людини й уміння адекватно виразити своє. Зміст етюдів не читається дітям.

Емоційний переказ запропонованої ситуації є умовою для створення безлічі ігрових варіантів на задану тему. Етюди повинні бути короткі, різноманітні і доступні дітям за змістом.

Так, у нарисі «Лисичка підслуховує», діти через певну позу і міміку вчаться передавати емоційний стан персонажа.

3. В етюдах на відтворення рис характеру діти вчаться розуміти, яка поведінка яку рису характеру відповідає.

Акцент робиться на модель позитивної поведінки.

Так, в епізодах «Жадібний пес», «Страшний звір» через міміку, жест, позу діти передають окремі риси характеру (жадібність, замкнутість, боязкість, сміливість).

4. Ігри на розвиток уваги та пам'яті розвивають вміння швидко зосередитися; активізують пам'ять і спостережливість. В цих іграх діти виконують різні рухи за сигналом, повторюють задані рухи і вправи.

Так, у грі «Чарівний коло» діти виконують різні рухи за сигналом і розвивають увагу ; у грі «Заводні іграшки» через перевтілення грають розвивають моторно-слухову пам'ять.

5. Метою етюдів на виразність жестів є розвиток правильного розуміння дітьми емоційно-виразних рухів рук і адекватне використання жесту. Зміст етюдів активізує виразність рухів, творчу уяву.

У грі «Сніжки» діти через уявне зимова розвага освоюють виразність рухів; в «Дружній сім'ї» через пантомимику розвивається точність і виразність передаються дій: малювання пензлем, в'язання, вишивання, ліплення і т. д..

6. Рольові ігри з використанням елементів костюмів, реквізиту, масок і ляльок розвивають творчу уяву, фантазію, комунікативність. Діти разом з педагогом майструють маски, реквізит, елементи костюмів і декорацій. У процесі підготовки можуть брати участь батьки.

У грі «Організуємо загальний театр» діти разом з педагогом майструють ляльок з паперових пакетів, стаканчиків і розігрують побутові та казкові сюжети. Розвиваються колективні взаємини, творча уява, фантазія.

II. Заняття-гра.

Ця форма організації педагогічної роботи може включати в себе: етюди, фрагменти казок, ігри з елементами театралізації.

На занятті в імпровізованій формі виконуються фрагменти казки. Така методика ведення заняття допомагає захоплююче вирішувати програмні завдання; позитивно впливає на формування емоційно-морального середовища дитини. На комплексному занятті-грі з російської народної казки «Маша і ведмідь», діти виконують завдання педагога з розвитку зв'язного мовлення, розвивають математичні здібності, пам'ять, увагу.

III. Театралізовану розповідь.

Прийоми і методи театралізованого розповіді можна використовувати і під час занять і поза його. Під час читання або розповідання літературного твору, педагог сам «грає» персонажів, використовує інтонаційну, емоційне забарвлення мови. Через виразне читання, розігрування епізодів; через ілюстративний матеріал, діти занурюються в атмосферу літературного твору. Всі завдання, які входять у програмний зміст заняття, можна вирішувати з допомогою виразних ігрових театральних засобів. Прикладом такої театралізованої форми може бути заняття з ознайомлення з художньою літературою: російська народна казка «Хаврошечка».

IV. Вікторина - розвага.

Театралізована форма літературної вікторини, розваги сприяє розширенню кругозору дітей; активізує емоційний і творчий потенціал. Проводиться робота з виготовлення костюмів і реквізиту. Готується музичне оформлення, записується фонограма, вивчаються тексти, проводяться репетиції уривків з літературних творів.

Сценічний варіант заняття-ігри творів О.с.пушкіна «Лукомор'я» веде дітей у казкову подорож. У цій вікторині діти беруть участь у коротких інсценізаціях, відповідають на питання, відгадують загадки. Дошкільники з цікавістю і задоволенням беруть участь в пізнавальній театральній грі.

V. Вистава-гра.

Ця форма роботи вимагає тривалої і ретельної підготовки: пишеться спеціальна інсценування з урахуванням вікових індивідуальних особливостей дітей. В ігровій формі проводяться репетиції. Готуються декорації і костюми, випускається афіша і театральні програмки.

Вистава-гра, поставлений з російської народної казки «Ріпка», сприяє розкриттю творчого потенціалу дітей, емоційно збагачує виконавців і глядачів вистави.

Таким чином, діти через різні форми театральної гри розвивають морально-комунікативні якості, творчі здібності, психічні процеси.