Аутизм – це захворювання, що розвивається у дітей у віці приблизно 2 роки і проявляться в специфічних розладах розумової діяльності – порушенні діяльності емоційної сфери зі збереженням інтелектуальної складової мислення.

Майже завжди при аутизмі страждає мовлення, хворі уникають зорового контакту з дорослими і ровесниками, схильні до стереотипії (ритмічного повторення одних і тих же рухів) та одноманітних проявів активності.

      Діти-аутисти заглиблені в себе, часто повторюють одні і ті ж жести, можуть годинами складати кубики чи ходити від стінки до стінки. В деяких випадках, особливо коли їм щось не вдається (а таке буває доволі часто), можливі прояви автоагресії.

Широкому загалу ця хвороба стала відомою завдяки фільму 1988 року "Людина дощу" з Томом Крузом та Дастіном Хофманом у головних ролях, що розповідає про двох братів, з яких один був аутистом.

Не знаю, як у кого, але здається, що в більшості людей після його перегляду ця хвороба викликає навіть певну симпатію, розповідаючи про розвинуті, майже геніальні логічні здібності цього аутиста.

Часто це дійсно так – вони легко запам’ятовують прості числа, подумки здійснюють складні арифметичні дії, проявляють особливий інтерес до техніки і запросто її розбирають.

Іноді цей інтерес набуває просто катастрофічних форм – батькам такої дитини достатньо тільки на мить відвернутися – і все! Телевізора чи приймача як не бувало – тільки деталі.

Так що, незважаючи на усі свої здібності, аутисти все-таки потребують якоїсь додаткової підтримки. Хоча б самої елементарної. А фактично навіть – потребують її протягом усього свого життя, адже з віком захворювання не минає.

А проте більш чи менш успішна соціальна адаптація аутиста цілком можлива – залежно від того, наскільки рано почати працювати з такою дитиною і якими саме методами.

Тому при цій хворобі такою важливою стає її рання діагностика, вміння виділяти її як самостійне захворювання, що вимагає окремого лікування.

Тим більше, що іноді батьки вважають свою дитину лише дещо замкнутою, незвично обдарованою, як тепер модно казати – "індиго". А тому й не бажають нікуди звертатися.

І це притому, що поширеність цього захворювання у нас становить 4-5 (або й навіть більше) випадків на 10 000 населення (0,04 – 0,05%), що не так вже й мало.

За цим показником аутизм стоїть на четвертому місці після розумової відсталості, епілепсії та ДЦП. Але на відміну від цих хвороб, більшості з нас про нього майже нічого не відомо.

Раніше його вважали одним з проявів дитячої шизофренії або класифікували як розумову відсталість. А як окрему хворобу стали виділяти зовсім недавно, у 40-х роках минулого століття.

Проте ще й дотепер його етіологія (походження) фактично невідома. Один з перших дослідників аутизму, австрійсько-американський психоаналітик Бруно Бетельгейм цілком в традиціях психоаналізу вважав аутизм наслідком проблем у стосунках дитини з матір’ю.

Аутизм й справді часто виникає у дітей, що виховуються в неповносправних (дисфункційних) сім’ях, але говорити про його однозначну залежність саме від цього фактору тепер вже не доводиться.

Зараз здебільшого його відносять до хвороб, пов’язаних з органічними ураженнями мозку. Це може статися або внаслідок порушення обміну речовин (наприклад отруєння солями важких металів чи нестачі в організмі цинку), або – внаслідок дії спадкових генетичних факторів.

Правда відомі випадки, коли з двох однояйцевих близнюків одна дитина могла страждати цією хворобою, а інша – ні. Генетика – одна і та ж. Однаковим був і внутрішньоутробний розвиток та соціальні умови. Батьки – теж. Значить … є ще щось?

Цікаво, що в часи Бетельгейма аутизм часто вважали хворобою лише єврейських дітей. Але насправді тоді це пояснювалося тим, що для того, щоб знайти хорошого спеціаліста, здатного діагностувати цю хворобу, необхідно було мати достатньо коштів.

А це не завжди було доступно представникам інших націй. До речі, подібна проблема ще й досі актуальна для України – батьки й справді часто не знають що робити і куди звертатися.

Тим більше, що лікування такої дитини стоїть на межі кількох наук – психіатрії, психології, корекційної педагогіки.

Існують також методи лікування хвороби, пов’язані з обмеженням споживання певних видів амінокислот, але однозначного підтвердження їх ефективності ще й досі немає.

Певний результат приносить також лікування аутистів в одній групі з дітьми з синдромом Дауна – по-своєму вони доповнюють одні одних.

Так що в будь-кому разі – не все так безнадійно. Одними з перших ініціаторів дослідження аутизму в Україні стали львів’яни: Олег Романчук з організацією "Джерело", благодійний центр "Відкрите серце", заснований подружжям Островських.

Цим людям вдалося розробити достатньо дієві методи діагностики цієї хвороби і методи, що сприяють адаптації цих дітей – і хоч цим допомогти самотнім у боротьбі з цією хворобою батькам.

Є подібні організації й в інших містах України, в тім числі, звичайно, і в столиці – детальнішу інформацію про них усіх можна знайти на всеукраїнському сайті "аутизм.in.ua"

Погано тільки, що всі вони існують за рахунок коштів переважно зарубіжних благодійних організацій, лише завдяки зусиллям окремих ентузіастів і без ніякої державної підтримки.

Але безперечно те, що аутизм – це не присуд, аутизм – це хвороба з якою цілком можна жити. Хоча деякі специфічні особливості аутичної дитини ймовірно збережуться усе її життя.

Ось, для прикладу, визначний російський математик Перельман – чим не аутист? Або Темпл Грендін – відома американська жінка-психолог, фільм про яку побачив світ минулого року, будучи аутистом, змогла закінчити університет і здобути популярність.

Так що головне тут – не здаватися і вірити! І це завдання не тільки для самих аутистів чи їхніх батьків, але й для всіх нас – адже цивілізованість суспільства визначається його ставленням до тих, хто потребує його опіки.                  

А з часів розпаду СРСР ми всі живемо як аутисти – заглибились у себе, боїмося проявляти свої емоції і приховуємо свої думки, не вміємо ні радіти, ні сумувати.

І коли вперше з у реальному житті стикаєшся з дитиною-аутистом, здається, мовби бачиш самого себе. Тільки, на щастя, такого себе, який вже щось трохи знає і вміє.

І тоді починаєш розуміти, як колосально багато треба встигнути зрозуміти і навчитися дитині за своє життя і як це насправді важко. Але віриш, що все ще буде добре.

Нам же з Вами це вдалося, правда?

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)

Австрійський композитор, капельмейстер, скрипаль-віртуоз, клавесиніст, органіст. За свідченням сучасників, володів феноменальним музичним слухом, пам'яттю і здатністю до імпровізації. Моцарт широко визнаний одним з найвидатніших композиторів: його унікальність полягає в тому, що він працював у всіх музичних формах свого часу і у всіх досяг найвищого успіху.

Білл Гейтс
Американський підприємець і громадський діяч, один з творців і найбільший акціонер компанії Microsoft. Також є співголовою благодійного Фонду Білла і Мелінди Гейтс.
У період з 1996 по 2007 рік і в 2009 році — найбагатша людина планети за версією журналу Forbes.
Його стан у вересні 2009 року оцінювався в 50 млрд доларів. Білл Гейтс є одним з рекордсменів за розміром коштів, переданих на благодійність: в період з 1994 по 2010 р. він вклав у Фонд Білла і Мелінди Гейтс більше $28 млрд.

Марія Кюрі (1867 - 1934)
Польсько-французький вчений-експериментатор (фізик, хімік), педагог, громадський діяч. Двічі лауреат Нобелівської премії з фізики (1903) та хімії (1911), перший двічі лауреат премії в історії. Заснувала інститути Кюрі в Парижі і Варшаві. Дружина Пьера Кюрі, разом з ним займалася дослідженням радіоактивності. Разом з чоловіком відкрила елементи радій (від лат. radiāre «випромінювати») і полоній.

Джейн Остін (1775 — 1817)
Англійська письменниця, провозвестница реалізму в британській літературі, сатирик, писала так звані романи звичаїв. Її книги є визнаними шедеврами і підкорюють нехитрою щирістю і простотою сюжету на тлі глибокого психологічного проникнення в душі героїв і іронічного, м'якого, істинно англійського гумору. Джейн Остін досі по праву вважають «Першої леді» англійської літератури. Її твори є обов'язковими для вивчення у всіх коледжах і університетах Великобританії.

Емілі Елізабет Дікінсон (1830 - 1886)
Американська поетеса.
Вірші Дікінсон не мають аналогів у сучасній їй поезії. Їх короткі рядки, назви, як правило, відсутні, і часто зустрічаються незвичайна пунктуація і використання великих літер. Багато її вірші містять мотив смерті і безсмертя, ці ж сюжети пронизують її листи до друзів. Емілі Дікінсон розглядається критикою як один з найбільших американських поетів.

Сатосі Тадзірі (нар. 28 серпня 1965 року)
Японський геймдизайнер, творець серії ігор, манги і серіалу «Покемон». Він увійшов у список ста найкращих геймдизайнер за версією IGN.

Томас Джефферсон (1743 -1826)
Видатний діяч Війни за незалежність США, один з авторів Декларації незалежності (1776), 3-й президент США (1801-1809, один з батьків-засновників цієї держави, видатний політичний діяч, дипломат і філософ епохи Просвітництва. Основними подіями його президентства, успішного для країни, були купівля у Франції Луїзіани (1803) і експедиція Льюїса і Кларка (1804-1806).

Альберт Ейнштейн (1879 - 1955)
Фізик-теоретик, один із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 року, громадський діяч-гуманіст. Жив у Німеччині (1879-1893, 1914-1933), Швейцарії (1893-1914) і США (1933-1955). Почесний доктор близько 20 провідних університетів світу, член багатьох Академій наук, у тому числі іноземний почесний член АН СРСР (1926).
Ейнштейн — автор більше 300 наукових робіт з фізики, а також близько 150 книг і статей у галузі історії та філософії науки, публіцистики та ін.

Григорій Якович Перельман (р. 13 червня 1966, Ленінград, СРСР)
Видатний російський математик, першим довів гіпотезу Пуанкаре.
У березні 2010 року Математичний інститут Клея присудив Григорію Перельману премію у розмірі одного мільйона доларів США за доказ гіпотези Пуанкаре, що стало першим в історії присудження премії за вирішення однієї з Проблем тисячоліття. У червні 2010 року Перельман проігнорував математичну конференцію в Парижі, на якій передбачалося вручення «Премії тисячоліття», а 1 липня 2010 року публічно заявив про свою відмову від премії

Кім Пік - прототип героя відомого фільму «Людина дощу» - визнаний геній з синдромом Савант (окремий випадок аутизму). Здібності Піка вражають уяву. Вже в три роки дивний геній умів миттєво витягувати кубічний корінь і перемножувати тризначні числа з десятковими дробами. У 53 роки він знав напам'ять більше семи тисяч книг, причому особливу слабкість мав до довідників із статистичними таблицями. За обсягом і глибиною своїх пізнань в точних і природничих науках Кім Пік міг заткнути за пояс будь-якого професора

Метт Севедж - музичний савант. Володіючи абсолютним слухом, він запам'ятовує будь-якої складності симфонічний твір, лише один раз почувши його. Також по звуку працюючого автомобільного мотора він може визначити марку машини і навіть ступінь зносу двигуна. У віці шести років Севедж доводив до сказу свого вчителя музики, намагаючись виправляти «помилки» у творах Моцарта і Шуберта. Зрештою, педагог заявив своєму підопічному: безсмертні шедеври не руш, краще пиши власну музику без помилок. Так у Севеджа є вже п'ять джазових альбомів.

Леслі Лемке - музикант. Народився в 1952-м з глаукомою і пошкодженням мозку. Хлопчику видалили очі. Рідна мати відмовилася від нього, і дитину усиновила медсестра Мей Лемке. Вже в ранньому дитинстві Леслі демонстрував здатність повністю запам'ятовувати розмови. У 14 років Мей вперше почула, як він грає на фортепіано, відтворюючи мелодію, яка нещодавно звучала по телевізору. Незабаром Леслі вже виступав з концертами по усьому світі. 

Джеймс Генрі Пуллен - відомий аутист у світі як Геній Ірлсвудского притулку. Пуллен народився в Лондоні в 1835-му глухим, майже німим і розумово відсталим. До семи років він вивчив одне-єдине слово - спотворене "мама". У притулку Джеймс став видатним теслею і червонодеревником. Якщо йому був потрібний який-небудь інструмент, він з легкістю виготовляв його сам. Одного разу по опису в газеті намалював облогу Севастополя в Кримській війні. Головний шедевр Пуллен - модель корабля "Грейт Істерн". Він працював над кораблем сім років, виточив всі деталі, що включали 5585 заклепок, 13 шлюпок і мініатюрні меблі салонів.

Донна Вільямс (народилася в 1963 році) - художниця і автор австралійських бестселерів. Її перша книга називалася "Ніхто з Нізвідки: незвичайна автобіографія дівчинки-аутиста". У дитинстві Донні довго не могли поставити правильний діагноз: її вважали глухою. Дівчинка ні на чому не могла зосередитися, не могла відповісти на пряме запитання і, як вона написала пізніше, сприймала світ хаосом звуків і кольорів. Наразі Донна - успішна людина, вона заміжня за програмістом, продовжує писати книги і займається створенням сайту для аутистів

Темпл Гранден (народилася в 1947 році) - доктор філософії, професор, письменниця, автор книги "Переклад з мови тварин". Найвідоміша після Кіма Піка аутистка у світі. Справою життя Гранден стало полегшення страждань тварин. 90% худоби в США і Канаді перед забоєм проходять через загороди, сконструйовані за порадами Гранден так, що перед смертю тварини не відчувають страху і жаху. Завдяки Гранден, яка в подробицях описала свій стан, світ хворих на аутизм став зрозумілішим здоровим людям