У іграх пальчикового театру використовуються ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів. Починаючи гру, необхідно розмовляти з дітьми про отримувані відчуття.

Наприклад, надягаючи на пальчики ляльку, виконану з тканини, промовляємо: “Я відчуваю шорстку, теплу поверхню. А що відчуваєш ти?”

Подібні вправи слід повторювати постійно, використовуючи ляльки-напальники, виконані з різних матеріалів (папір, шерсть, шкіра, пластмаса, гума, тканина, хутро і т.п.). Хай дитина постійно описує свої відчуття. Здібність до диференціації тактільних відчуттів - важлива пізнавальна функція. Корисно розрізняти предмети (ігрові пристосування, матеріали) на дотик, порівнювати відчуття від зіткнення. Вправи можна проводити як із закритими, так і з відкритими очима.

Основні принципи організації пальчикових ігор з використанням ляльок - напальників.

- Створення природного стимулюючого середовища, де дитина проявляє творчу активність.

- “Пожвавлення” пальчиків шляхом використання ляльок - напальників.

- Визначення ролей і способів входження в ролі.

- Програвання різних завдань, ігрових ситуацій.

Реалізація цих принципів дозволяє сформувати позитивну мотивацію до занять, зацікавленість дітей в іграх, бажання продовжувати ігри в домашніх умовах.

Матеріал для ігор.

1. Ляльки - напальники, виконані з різних матеріалів: шерсті, тканини, шкіри, паперу, воску, пластиліну, пластмасових кришечок, гумових рукавичок і т.і.

2. Предмети для оформлення ігрового місця: 
- різні споруди з конструктора, пластиліну, тіста, глини; 
- машини різних видів; 
- іграшкові рослини (дерева, кущі, квіти);
- тварини (домашні і дикі); 
- предмети, що імітують спортивні снаряди (м´ячі, колоди, стійкі для стрибків і т.і.).

Проведення гри.

Підготовку і проведення гри можна умовно розділити на чотири основні етапи:

 Введення в ігрове середовище. 
Створення певних умов для правильного відношення дитини до гри. Мотивація. Установка на активну участь.

 Знайомство з грою і її героями. 
Гру слід пояснювати стисло і точно, безпосередньо перед її початком. У пояснення входить назва гри, розповідь про її зміст і пояснення правил, розміщення “граючих” пальчиків, пояснення значення ігрових аксесуарів і т.і.
Сюди ж входить устаткування ігрового майданчика (столу). Це може бути забудова простору, заселення його різними персонажами. Майданчик можна обладнати як спортивну для проведення пальчикових ігор-змагань. На цьому етапі проводить розподіл ролей (якщо це необхідно), вибір “одягу” для пальчикових героїв.

Ігрова ситуація. 
За змістом ігрові ситуації можуть бути різній спрямованості:

пальчикова гімнастика;

ролева гра;

гра, у вигляді спортивних змагань;

уявлення, що театралізується, а також експериментальна робота по обстеженню якого-небудь предмету.

Наприклад, гра – «Спортивне змагання».

Пальчики обох рук одягнені в “бутци”, як м´яч можна використовувати намистину, пластмасову кульку або кульку з тканини. На столі обладнано спортивне поле, по якому бігатимуть пальчики. Діти грають в парі, намагаючись забити м´яч у ворота суперника.

Діти, дотримуючи правила гри, можуть самостійно вибирати лінію поведінки в грі. Педагоги, зберігаючи нормативну схему гри, стимулює творчість дітей, підтримують динаміку гри. Але при цьому педагог повинен постійно стежити за тим, щоб педагогічна мета гри була досягнута. Це найбільш важливо на заняттях коректувальної спрямованості.

Вихід з ігрового середовища. 
Гра повинна бути результативною. Необхідно підведення підсумків, обговорення результатів, заохочення. Важливо зберегти у дітей задоволення від гри.

Під час ігор можна вирішити і проблему масажу пальчиків.

Частіше пальчики служать основою для ляльки, але можуть виконувати і роль “ніжок”. При цьому на пальчики надягають “черевички” або “чобітки”, також виконані з різних матеріалів. Підошва у такого “взуття” може бути подвійною, де вільний простір заповнюється різними матеріалами (крупа, яєчна шкаралупа, дрібні камінчики, пластмасові трубочки або колечка, губка і т.і.).

Дитина при грі проводить тиснуті рухи на “підошву” і, граючи, активно масажує пальчики.





Зразки пальчикових театрів:

Прикладом простих інсценівок можуть бути народні забавлянки: “Сорока ворона”, “Ладки-ладусі”, “Наш хлопчик”, “Пальчик-пальчик”.

Ведмедик.
Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали йому ногу...
(Рука в рукавичці “Лежить”, а ведмедик – на вказівному пальці.
Похитати головою).
Все одно він най-найкращий,
Не віддам його нізащо!
(Вільною рукою погладити ведмедика по голові, підняти його).

Українську народну пісеньку “Два півники” можуть показати кілька дітей: одна дитина озвучуватиме двох півників; друга – двох курочок; третя – козу та цапа; четверта – татуся та матусю; п’ята – вовчика – Сірячка.
Так, нехитру за змістом та виконання казку “Курочка Ряба” діти дуже люблять. Нарукавичці на великому пальці “вмощується” яйце., на вказівному – Дід, на середньому – Баба, а далі – Курочка Ряба та Мишка. Руки такі: під час розповіді почергово виставляються вказівний, середній та безіменний пальці, а мізинець зігнутий. Потім великого пальці по черзі, торкаються вказівний та середній (“б’ють”), а далі – за текстом.


Театр рукавичок

Хоча рукавичковий театр дітям засвоїти важче, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає естетичніше, та й персонажі в ньому реальніші. Водночас слід незабувати продовжувати працювати над виразним промовлянням текстів різних творів.

Вправа “Їжачок”. На вказівний палець, великий та середній – одягається рукавичка-їжачок.

Пропонуємо поворушити цими пальцями, зігнути, розігнути їх, порухати ними у різні боки – “Їжачок ожив”, “Їжачок нахилився”, “Їжачок хитає головою”.
Вправи: “Їжачок” плескає в долоні”, “Їжачок радіє”, “Їжачок умивається”. Далі – вводяться тексти –пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.


І останнім етапом роботи з пальчиками є “Чарівна” рукавичка.
Для цього потрібні рукавички з п’ятьма пальчиками, далі і без пальчиків.
Наприклад: “Казковий ліс” – це пальці – дерева у різноколірних рукавичках; “Зачарований коник” – синя в цяточку рукавичка; “Вовк-невдаха” – червоний у смужку, його здалеку видно у лісі всім звірятам.

“Жабенятко”.
“Скаче” плаче жабенятко: 
Змерзли в нього ноженята,
Де б йому в ріці
Та й знайти штанці – 
Тепленькі, зелененькі,
В цяточку?
(Рука постійно рухається,доповнюючи текст)


Такі ігри та вправи є чи не найкориснішими. За їх допомогою можна розв’язувати майже всі проблеми педпроцесу. Для педагогів – це засоби, і методи, і прийоми, і посібники, і помічники. Для дітей – це розвиток дрібної моторики рук, мовного та інтелектуального розвитку.

Пальчикові картинки.
Їх слід вводити, коли дитячі пальчики після вправляння стають рухливішими, гнучкішими. Пальчикова картинка (фігурка) – це відтворення за допомогою пальців образів якихось предметів, тварин. Розповідаючи дітям казку “Коза Дереза” пропоную умовно зобразити пальчиками головного персонажа.
Цей процес можна узагальнити одним словом “Покажи”.
Картинки фігурки використовуються як елементи загальної пальчикової гімнастики і як складові частини занять та розваг. Вправляння у створенні пальчикових картинок є підготовкою до залучення дітей до гри в театрі тіней.

Театр тіней – це чудова гра, яка дає можливість не лише удосконалювати дрібну моторику рук, але й розвивати мовлення дитини, її творчі здібності. Цікавий він тим, що для нього не потрібно ніякого спеціального обладнання, крім рук, джерела світла та фантазії. Самим цікавим в театрі тіней є те, що можна погратися з дитиною спонтанно, без ніякої підготовки.

Методика проведення:

Дорослий показує і пояснює як показати силует того чи іншого героя.

Пропонує дитині виконати завдання.

Щоб було цікавіше, необхідно добирати віршовані тексти до створюваних силуетів.

Обігравання створеного силуету.


Зразки


силуетів


тіньового


театру